У горах

Мені потрібно відновити дихання. Але на висоті 2383 метрів легеням не вистачає кисню. День закінчується, і потрібно збиратися в дорогу. Але, з іншого боку, куди поспішати? На годиннику 6 вечора, а я тільки-но здійснив найважливішу подорож у своєму житті до вершини Альп. Звідси можна рухатися лише вниз.

Дорога з Мюнхену

Якщо ми з вами схожі, ви теж любите керувати автомобілем. Вам зовсім необов'язково ганяти на великій швидкості, щоб отримувати задоволення від водіння. Завжди можна відчути цю свободу, насолодитися самим процесом, який дає вам можливість відчути приватність і залишити все позаду. І подив, який очікує на вас попереду.

Моя подорож почалася з Мюнхена. За три з половиною години я перетинаю кордон з Швейцарією і потрапляю на ділянку дороги, від якої на очах з’являються сльози. Тут так красиво, що хочеться просто зупинитися, вийти з машини і поцілувати асфальт. Коли дорога скінчується, хочеться повернути назад і повторити весь шлях знову.

Поїздка по Флюелапассу

Вітаємо у Флюелапассі! Ви зрозумієте, коли це побачите. Дорога починається з транспортної розв'язки на окраїні Давосу, де мляво пересуваються червоні поїзди — характерний знак Швейцарії. На початку сходження стоять червоно-білі шлагбауми, але коли вони піднімаються, дозволяючи проїзд, ви все ще не можете уявити собі, що очікує на вас попереду, в горах. Дорога піднімається вгору і крутиться, відкриваючи прекрасні і яскраві краєвиди у вікні вашого автомобіля як на тримірному панорамному дисплеї.

Дорога то йде прямо, то в'ється, звужуючись, немов затиснута льодом, або різко змінюючи напрямок. Це стає справжнім випробуванням для автомобіля. До речі, для водія навантаження теж чимале. Доводиться вдивлятися далеко уперед і керувати автомобілем так, щоб якомога плавніше входити і виходити з поворотів, точно і швидко розраховувати гальмівний шлях і вибирати передачу, щоб утримувати автомобіль в ритмі траси.

Повага до дороги

До таких доріг потрібно ставитися з повагою. За їхній спокій. За їхню гідність. Якщо ви допустите необережність, матимете неприємний урок. Дорога вигинається немов змія перед нападом. Деякі серпантини дуже вузькі, інші ж достатньо широкі. В деяких місцях є захисні огорожі, але подекуди їх просто немає.

Наприкінці поїздки я почуваюся так, ніби пережив катарсис. Перевал Флюелапасс дуже сильно нас вразив: своєю красою, своїми серпантинами і труднощами. Але після тривалого дня саме час для фондю і прохолодних напоїв.

Альпійска ейфорія

Наступний ранок. 5:00. Знову на Флюелапасс, потім у напрямку Італії і легендарною дорогою Стельвіо Пасс, що тягнеться до Борміо, який знаходиться на висоті 2758 метрів над рівнем моря. Вітер, пролітаючи крізь Швейцарський національний парк — чарівне і грандіозне місце — зі свистом влітає у вікна автомобіля, наповнюючи ваші легені солодким смерековим ароматом.

Потім маршрут стелиться через перевал і крізь ліс, звідки на відстані помітні вкриті сніговими шапками високі гори. Не звертайте в тунель, який веде в Лівіньо. Проїхавши національний парк, де від краєвидів захоплює подих, прямуйте до Валь Мустаіра (Val Müstair). Піднявшись на висоту 2505 метрів ви опинитесь на кордоні з Італією.

З любої точки європейського континенту ви завжди зможете доїхати до Альп за один день. Наступного разу краще сплануйте маршрут так, щоб він пролягав по об'їзному шляху.